Солимо сало в дорогу

(ЮЛЯ) 
Ну що ж! Із сьогоднішнього дня починаються наші кулінарні пости. А саме цей запис буде, мабуть найбільш смачним і очікуваним для наших друзів із Алмати та Улан-Батора. 

Мохначевы, Анимашка, Ловинский, видите? Бриллианты одной из этих банок - ваши! Тэгшээ, дорогой, я конечно понимаю, что тебе кило сало - так, на один зуб:) Но это же деликатес, будем смаковать!
Друзі, я більш ніж впевнена, що сало вийшло відмінне, адже робила його моя люба мама - спец із домашньої української (і не тільки) кухні.
Так що підв'язуйте слюнявчики, і дивіться фото-репортаж про те, як ми цієї неділі солили сало. А я коментуватиму процес.

Отже, вирішили ми сало перевозити закатаним у банках - за переважаючою думкою народу - це найнадійніший спосіб зберегти його в дорозі. Ну і спокусу "надкусити" буде значно легше подолати:)

Значить, перш за все - готуємо тару - стерилізуємо банки.

Залишаємо їх на столі - вони дуже швидко висихають.

 

Витягаємо з холодильника сало! У нас шматок добрячий.

 

Готуємо робоче місце.

 

Я - чищу часник, Петро - фотографує.

 

Готуємо сало до фактично консервації. Наступного разу побачимо його аж через півтора місяці, можливо:) Сало нарізаємо такими шматками, щоб було потім зручно нарізати, коли будемо їсти.

 

 

Дуже сильно обвалюємо у солі, посипаємо перцем.

Перший шматок пішов! Ми то думали, що сало у нас ще залишиться. Ага! Забігаючи наперед - усі два кілограми пішли. Ну і добре:)

 

Набиваємо туго, щоб і шпаринки вільного місця не залишалося .

Ще трошки спецій по смаку. У нас це лавровий лист. Він же і консервант.

Перший слоїк, як кажуть у нашому краї, готовий. Беремося до наступних шматків. Мама робить у салі невеликі отвори-кишенькі і в них запихає зубочки часнику. Ммм, яке ж воно буде смачне!

До речі, моя мама дуже соромилась фотографуватися. Казала, і зачіска не така, і кофтинка не попрасована. А потім як ввійшла у раж! Уже і посміхалася, і позувала, і радила, який ракус вибирати:)

 

 

Знову сіль, дуже багато солі! І - в другу банку.

 

Петрик допомагає. Правильно, справа непроста, відповідальна. Підтримка не завадить.

 

Коли банки готові, кладемо їх у каструлю із водою і ставимо на вогонь.

 

 

Треба дати воді кілька хвилин покипіти. Наскільки я розумію, це завершальна стадія стерилізації. 

 

 

Тоді віддаємо банки у руки чоловіка. І він мужньо, граційно і з точністю аптекаря, їх закручує. Ех, любо глянути! :)

 

 

 

 

Ось і все, готово! Величезне спасибі дорогій мамі за своєрідний майстер-клас і допомогу!

Отже, на 2 літрові банки пішло 2 кілограми сала, дуже багато солі і море часнику. Ех, писати більше не можу, біжу до холодильника. Бувайте!