День 4 і 5. Пригоди

Прокинувшись 6-го зранку ми, трохи хвилюючись, вирушили до центру Києва на Контрактову площу до пам'ятника Григорію Сковороді, де об 11:00 на нас вже чекали багато друзів та знайомих Ми говорили про подорож що чекає на нас, розповідали про те що здійснили для втілення нашого проекту. Невдовзі до нас приєднався Ашот Арушан - організатор байк-фесту "Тарасова Гора". Він приєднався до привітань, вручив багато подарунків і передав допомогу від себе і мотобратства, за що дуже вдячні Ашоту!

Взагалі проводжали із Києва нас дуже багато мотоциклістів, кого і ми не очікували зустріти! Приїхали до нас Олександр Колбут, Олександр Кривенко і Дмитро Фещенко із Білої Церкви, що слідкують за нами на фейсбуці, був Володимир Щербенко, у кого ми гостювали напередодні у Житомирі в байк-пабі God's Garage, був і Ніколай із Мотокабри і ще багато друзів!

Журналісти нас оточили і все розпитували, розпитували, а ми вже думками були десь на кордоні із Росією. Юрій Мостовщиков та Валерій Кришень давали заключні поради на правах досвідчених мотомандрівників і ми зі всіма потрохи розпрощалися. До зустрічі, Києве!

Діма провів нас за межі Києва у напрямку траси на Харків - і ми залишились самі із собою.

(фото із прес-конференції будемо просити у друзів, то ж вони зявлятимуться в цьому пості поступово і трохи згодом)

Проїхали ми не надто багато адже виїхали з Києва десь по 2 годині дня. Зупинилися на ночівлю просто у кукурудзяному полі, одразу біля траси.

Здавалося, потривожити тут нас зможе тільки шум проїжджаючих по дорозі машин. Та коли сон тихенько почав огортати наші тіла, щось сильно
загуркотіло зовсім поруч, залило світлом нашу палатку і ми раптово прокинулись. Здавалося, надшвидкісний мамонт пронісся буквально попри нашу палатку. Насправді ж це була машина із величезною цистерною, і зупинилась вона в 200 м від нашого табору. Потім туди є підїхав комбайн і там почало відбуватись щось незрозуміле. Це вже на ранок ми розібрали, що вони просто заправлялись пальним, але вночі ми не знали про що і думати. Ніч була бентежна, але ранок видався сонячним і позитивним.

Ми вирушили в дорогу, та потім звернули до магазину у селі Вільшанка, щоб поснідати. Стали готувати каву, аж тут крик із машини, що проїжджала поруч: "А до Байкалу далеко?!" Нас дуже часто впізнають після сюжетів на телебаченні і тут вийнятку не трапилось. Поговорили, попрощались, машина поїхала далі.

Не встигла закипіти у нас вода, як машина повернулась назад і з неї вийшов пан Олексій та отець Арсеній. Олексій - пасічник і вручив нам неймовірний подарунок - рамку із медом! Мед той трішки зацукрений, у перемішку із сотами навіть трохи кислуватий - дивовжний смак! І дуже приємно було отримати такий корисний і смачний подарунок від таких добрих людей! Дякуємо Вам, пане Олексію!

І ми поїхали далі. Так хотілося пошвидше потрапити до Харкова, адже завдяки нашому другу Олексію, ми маємо дах над головою - попросилися до помешкання художника Віталія Кохана. Тож Юля перевіряє карту ледь не щопівгодини, скільки ж кілометрів нам залишилося.

Приїхали ми до Харкова, як то кажуть, "з корабля - на бал". У Віталія сьогодні відкриття персональної виставки! Ну що ж робити, розшукуємо галерею. Це було не дуже легко, але зусилля були виправданні. Ось, яке чудо побачили ми ззовні.

А ось і роботи Віталія Кохана всередині.
ф

Ми роздивились експозицію і пішли поспілкуватися із іншими відвідувачами виставки.

 *Тут увага на напис на стіні

А потім ми поїхали до Віталіка додому, де вручили йому дарунок від пана Олексія. На жаль, ми не зможемо його перевезти через кордон, а такі солодощі ну дуже доречні на такому святі для художника, як відкриття виставки.

Віталію мед дуже сподобався!

А ось це такий вид із балкону. Ми в самому центрі Харкова!

Взагалі помешкання Віталіка - це щось з чимось! Ми просто балдіємо від того усього мистецтва яке живе в цій оселі!

Завтра Петро повинен прокинутися дууууже рано адже якщо все буде добре у нас буде приємний сюрприз. Та не будемо забігати наперед розкажемо вам пізніше. То ж, до зустрічі!