Алма-Ата - країна мрій

(ЮЛЯ)

Привіт, дорогі друзі. Сьогодні у нас остання можливість закинути в інтернет наші звіти. На жаль, я не встигла підготувати пост про нашу дорогу із Астани в Алмати. Ми долали її довго, тому що на добрих 4 дні затримались у родичів. Та дорога була живописна, ми побачили багато цікавого, тож  пост обов'язково буде наступного разу, як ми доберемось до інтернету. А зараз прошу до уваги розповідь Петра про Алмати.

(ПЕТРО)

Ми в Алма-Аті, Ура! Спекотно, наче у пеклі. Проте із задоволенням фотографуємося біля в'їзду в місто. А для повного колориту витягаємо стяг Нур Отану (правляча партія в Казахзстані), його нам подарували в Новодолинці. Перед тим, як зафіксувати сей радісний момент прибуття в такий оригінальний спосіб, запитуємо, чи тутешні мешканці не мають якихось образ на дану партію і чи сприймають такі витівки. Дізнаємося, що дану партію тут поважають і президенське правління вважають на всі сто господарським по відношенню до країни.

Ну і звісно не обійшлося без отакого. Ці хлопці просто активно з нами спілкувалися і їм було дуже дивно, як же так на цій техніці ми спромоглися заїхати в таку даль. Ну що ж. А ось так!))

На гербі, що розміщений при в'їзді до міста, зображений сніжний барс. Символ Казахстану. Дану тварину тут дуже поважають, в давні часи її навіть приручали і вели із нею полювання. Колись цю тварину люди Азії обожествляли.

Вїзд до Алма-Ати. Трохи відпочиваємо.

На одній із вулиць в місті нас зустріли два стріт байкера. Вони під'їхали до нас, коли ми зупинилися охолодити свій двигун і завели з нами бесіду. А далі запропонували  провести нас до місця зустрічі із нашими друзями до ВДНХ (Атакенту). Ми спочатку  скромно відмовлялися, але вони нам сказали, що в них море часу, і вони просто катаються містом, тому нов проблем. Ми щиро вдячні вам за допомогу і просимо вибачення за те, що не знайшли часу, аби зустрітися з вами і випити пива.

Отаке. Як то кажуть, нов комент))

І ось вона жадана та довгоочікувана зустріч із нашими друзями Матвеєм та Анісою Мохначьовими. 

Як і обіцяли, вам дарунок від усієї України - Сало! :) Яке ми провезли із собою майже 6000 км і не спокусилися з'їсти його по дорозі.

Щастя сяяло в очах подружжя.

Сяяв і наш брильянт в банці, бажаючи бути з'їденим.

Коротка мить

І ось воно, торжество.

Плавно перейдемо від столу і розмов про те, про се до наступного ранку. Вчора ввечері від мами Аніси ми довідалися, що в честь дня народження президента працюватиме зовсім безкоштовно (тобто нахаляву) канатна дорога на горний массив Чимбулак. Висота - 4376 метрів і знаходиться прямо над Алма-Атою. Це найпотужніший горно лижний курорт на території пострадянських країн. Він діючий і розвивається щодня. Слід зацінити високорозвинуту інфраструктуру даного курорту. Все як в Альпах.

А це найвідоміший у світі гірськолижний каток "Медео". Знаходиться на висоті 1691 метр і має найбільшу у світі площу льодового поля 10,5 тис кв метрів льодового поля. Даний каток побудований в 1972 році і з часів його існування на його поверхні було зафіксовано 200 світових рекордів, як серед чоловіків, так і серед жінок. Це дійсно круте видовище. А з висоти підйомника воно заворожує.

А це  гора на, якій як ви бачите дуже багато повалених дерев. Справа в тому що кілька років тому в Алма-Аті сталася дуже потужна буря, яка і повалила майже весь ліс на вершинах Чимбулака. Для того щоб по відсутності дерев не відбувалися зсувигірської породи, влада Алма-Ати зробила доволі складну у виконанні конструкцію затримки зсувів. От нашим бізнесменам з Буковелю сюди на практику завітати б. Можливо, і в Карпатах щось подібне було б зроблено.

Ось в таких кабінках відбувається підйом на вершину. А через одну до тросу прикріплена лава для лижників. Цього разу на лаві їхати було заборонено.

Заворожує краєвид

Якісь примари нам ввижалися)

І ось перша зупинка. Самих етапів підйому є чотири, ми знаходимося тільки на першому і одразу помічаємо наметове містечно для альпіністів. Цікаво...

Петро)

Тут знаходять себе різні люди.
*Eleks bike team, це для вас від Юлі.

І ось вони, вершини Чимбулаку. Просто супер! Холодно дуже, навколо сніг. Аж не віриться, що внизу там в Алма-Аті плюс 35 градусів))

Радіємо щастю

Усі роблять фото і ловлять своїх провайдерів в повітрі.

А ось і мама Аніси!. Вона також з нами. цій жінці вже понад 50 років і вона щотижня бігає в гори. Збирає гриби і ягоди. А телевізор не дивиться. Отак от. Виглядає просто як цукерочка! Шановні жінки, беріть приклад з таких відчайдухів.

В горах дуже багато рослинності, назв якої ми навіть і не знаємо. Але це не завадило мені подарувати ось цю квіточку Юлі.

Нє, ну круто, нє?)))

Що може бути краще аніж чай, гарячий чай в горах.

 Горрри!!!!!!!!!

Ми невдовзі помітили у небі щось. І це щось літало. Виявилося, що це був орел. Як жаль, що він поспішав по своїх справаї і не зміг з нами поспілкуватися. Шкода, що й обєктив не зміг його наблизити до нашого зору на достатню відстань. А ще на цьому фото є близько 4-ьох людей. Знайдете?

На одному із рівнів підйомнику діти-гімнасти хизувалися своєю гнучкістю. Це неймовірно.

А це кафе, в якому роблять "донери" тобто шаурму. Але не так смачний донер, як те, чим його пропонують запивати. Це кисломолочний продукт айран. Смак просто не передати. Айран - це кисломолочний напій, що надзвичайно популярний серед тюркских народів (турків, казах, татарів). Це йогурт, розведений водою іноді, з додатком солі, кропу або яблук. Цей був без яблук. Після споживання таких напоїв в животі повний порядок. Такі напої, як айран чи кумис, - це своєрідний "фістал" або проталківатєль після ситної їжі з м'яса. Шкода, що в нас таке не продається.

А це є обеліск на вершині якого Золота людина. Ну не зовсім золота. Золота людина - це умовна назва археологічної знахідки, зробленої в 1970 році в 50-ти кілометрах від Алма-Ати і представляє собою сакського воїна, одягненого в золоту броню. "Золота людина" на крилатому барсі стала символом Алма-Ати і усього Казахстану.

Після екскурсій Алма-Атою слід підкріпитися. Кази і наша Франківська - це комбінація. Казы - це ковбаса із конини у всіх тюркських народів. Кишку коня набивають конячим жиром і мясом. Після таких страв звичайна "докторская" просто відстій.

А це наш друг Діма Ловінський. Він геодезист. Його улюблений бутерброд - кази, сало і цибуля. Він так і каже російською, "цибуля":).

І він дуже любить сало)))

А це наша подруга Настя. Подруга Діми Ловінського, яка теж любить сало, хоч і вегетаріанка.

А ось і воно - САЛО!

Такі світлофори розміщені по всьому Казахстані. Вони зручні тим, що показують відлік часу, сікльки залишилося світити зеленому або червоному кольору. І ти за 50 метрів від перехрестя, дивлячись на лічильник, бачиш що в тебе є ще 20 секунд і цілком встигаєш перетнути межу. А якщо залишилося 5 секунд, то краще не поспішати і почекати рівно дві хвилини. Саме такий час надається для зеленого світла. В нашій Україні ми ж продовжуємо грати в лотерею. Чиновники, беріть приклад і не з Європи! Тут, в Азії, також все цивілізовано!

Діма знайшов черемуху.

І запропонував скуштувати. Ягода терпка))

А це музей історії в Алма-Аті. Щкода, що там фотографії заборонені. Проте ми таки спромоглися зробити пару фото і в майбутньому музею приділимо окрему статтю.

Ось він який музей із середини. Короткий фотозвіт.

Головний холл музею. Тут діє невеличкий лохотрон. Один щолчок вашого фотоапарату - то є 100 тєнгє (5 гривень). А кожен наступний також по 100. Ми ж зробили на ничку. Дякуючи камері GoPro, наданої організатором "Тарасова Гора" Ашотом Арушановим.

Не хвилюйтесь, він не золотий. Це тільки бутафорія. Я навіщо платити такі гроші за фото біля несправжнього макету)

Дуже круті експозиції в музеї ми відвідали за одну годину. Бо до закриття залишалися лічені хвилини і ми поспішали оглянути усі зали.

Заздріть жінкам Азії. Отакі прикраси носили колись.

А зараз на вечерю!

І вечеряти ми будемо лагманом. Найкращою стравою у світі, рецепт якої в даному закладі є секретом. Заклад, в якому налічується близько 12 видів лагману, знаходиться неподалік від ВДНХ в Алма-Аті.

Ось така смакота. Так що не дуже ведіться на придорожні кафе, в яких вам подадуть просто суп із лапшею. Тут лагман - це витвір кулінарного мистецтва.

мммммм...

Смакота...

А потім ми пішли додому, де продовжили бенкет, і нам приготували страву квартири "43". Просто пальчики оближеш.

Ну і як же без сала!

Комбінація

А це вхід до метрополітену в Алма-Аті. Тут метро зовсім нове і тому налічує всього лиш одну гілку і має близько десяти станцій.

В нашому компютері так багато інформації, що просто необхідно її відправити до рідного міста Івано-Франківськ. У даній процедурі нам любязно допомогли алма-атинський провайдер "ALMALINE"-найкращий інтернет в Алма-Аті.

Офіс провайдера знаходиться на вул. Жарокова, 95, в квартирі 19. Ми дуже вдячні компанії Almaline і особисто Насті за те, що пішли нам назустріч, дозволили скористуватись високошвидкісним інтернетом і допомагають (навіть досі, у цей момент) перекинути увесь відзнятий матеріал в Івано-Франківськ.

Ось воно, яке метро. Ми на зворотньому шляху таки завітали до середини.

Все дуже круто.

А ввечері Аніса нам влаштувала екскурсію на один із дахів дев'ятиповерхівки. Тут збираються потусуватися усі вершки Алма-Атинської артової тусовки. Нам було приємно заспівати свій репертуар. Про сплячого князя і про котика, якого зустріла на дорозі машина.))))

Ех, нічна Алма-Ата! Яка ж ти чарівна!

Анісі подарували на згадку диск гурту" Перкалаба". Хлопці, готуйтеся в тур по Казахстану. Ваші фанати вже є і тут.

А ось так ми спимо. І біля нас є ше кіт, який дуже любить спати.

Ми завітали до місцевого парку президента Казахстану і я не втримався сфоткатися як усі)))

На цьому все, звіт із Алма-Ати завершений. Буквально зараз ми збираємося, пакуємо речі і вирушаємо на Чаринський каньйон. Далі - Семипалатинськ і Барнаул. До зустрічі.