середу, 12 червня 2013 р.

10 червня. Дорогою на Саратов

(ЮЛЯ - нотатки із паперового щоденника)

10:30
Попрощалися із Мариноюю у Воронєжі і поїхалі далі в сторону Саратова. Із траси звернули в село 2-й лиман, щоб купити хліба. Вирішили ще попросити картоплі. А пані Наталя виявилась ще й місцевим пекарем. Дала овочі і пахучий хліб із родзинками. Дізнались майже усе один про одного:). Дочку її звати Юлею, сама, здається, із Тамертау, а в Івано-Франківську у неї колись була тітка.

12:40
 Містечко Анна. Дуже красивий храм, зупиняємось, щоб сфотографуватися.



Місцеві чоловіки дивляться, як я налаштовую автоспуск в фотоапараті і бігаю в кадр, і регочуть з нас. А потім підійшли поговорити.




Один з них служив в Чернівцях і жив у Луганську. Казав, що Чернівці – дуже гарне місто і хотів би побувати там ще раз. Розказували, що гаішніки тут дуже злі. А нас питав, як перетинали кордон і почому спортивні мотоцикли в Україні.
А мене дуже розсмішив знак на узбіччі: «В Анну подведен газ в 19…». Якось воно… двозначно :).

15:00
Зупинилися біля цвинтаря, бо Петро хотів подрімати, а я тим часом написала пісню. На жаль, записати не встигли, плануємо це завтра зробити. Ви тільки нагадайте!
Кожного разу, коли Петро вдягає балаклаву, каже, що він схожий на рицаря. Мені чомусь ібльше на якогось телепузика змахує :)




18:30
Селище Старый ХопЕр. Для мене – «Старый Чопер» - так прочитала і більше з голови не вилазить. Заправились, я розговорилась із заправщицею, чи можна до когось на ніч попроситися. Зробила вона круглі очі…. Не заведено тут у них так. А тим часом почалась сильна злива, а чоловіки поруч як клали асфальт, так і продовжують, просто в калюжі… Ось вона – словянська душа. Що в Україні, що в Росії – технології однакові:).



Їдемо далі і у мене все-таки жевріє надія зупинитись у когось наніч. Хочеться нарешті із місцевим населенням познайомитися. Та і лісопосадки набридли. Звертаємо з дороги, бачимо біля гарного «теремочка» молодого чоловіка з бородою, кучерявим волоссям, зібраним у хвіст. Думаю: оце «наш человек», треба зупинятися! Пояснили, що хочемо поставити палатку в дворі, заважати не будемо, просто хочемо відпочити. Пішов за братом. Брат вийшов… ну такий, як з відомих картин Копєйкіна. Мені щось стало не по собі, не хочеться із таким населенням знайомитися. Та і він не горів бажанням, відправив нас в лісопосадку. Але поруч стояв його сусід, міліціонер на пенсії і сказав: «Та куда ты их?! Эх, поехали ко мне». Так ми опинилися у дворі Ігора.




З перших же хвилин він розказав нам все: що народився в Самарканді, що в Україні познайомився ж дружиною-таджичкою. Що переїхав сюди, в будинок діда і тут прожив більшу частину життя. Народив двох дочок і з дружиною розлучився. І найбільша його мрія зараз – «найти ту, единственную». Це дійсно була провідна тема його розмов. Ну що, без застілля не обійшлося. Мене він назначив хазяйкою, дав багато мяса і сказав приготувати, що хочу. От я і зварила борщ.




Прямо скажу: вийшов так-собі на вигляд, бо Наталя із 2-го лиману дала якийсь дивний, біло-червоний буряк. Зате смачний, і Петро, і Ігор їли і хвалили.




Хух, я то хвилювалася. Ігор – явний поціновувач жіночих кулінарних талантів. Оце б він розказав у Тростянці, що приїхала якась українка, і то борщу зварити не вміє. А так Ігор живе сам, але будиночок і хазяйство – у повному порядку. І кури, і кролики, собака-друг, і шестьорка, до якої він так ніжно-ніжно звертається.






Ми довго з ним говорили, Ігор – людина із цікавою долею, побував по Союзу багато де: і в Україні, і в Узбекистані, і в Казахстані, і в Афганістані. Він з тих росіян, які Росію не люблять. Він каже, що в ньому три національності: німець (бо акуратист), єврей (бо все в сімю) і татарин (це вже, мабуть, особисті культурні вподобання). А в роду у нього насправді росіяни, українці і молдавські цигани. Ось так.

Я оце пишу і оглядаюсь навколо. А тут ростуть вишні!!! О-хо-хо! Буде у нас сьогодні десерт!

Так от, зранку ми зібралися, подарували Ігорю напамять сувеніри. А йому в цей час уже видзвонювали сусіди: чи провів він своїх гостей, чи ні? Цікаво, що він про нас буде розказувати? Виявилось, що той кучерявий чоловік з бородою – священнослужитель, а брат його – бізнесмен, ну отакий, не надто приязний. Ну і добре, значить, так і мало статися. Ігор дав нам в дорогу трошки провізії – і ми поїхали вперед. До Саратова трохи більше 200 км, значить, сьогодні ми підїдемо якомога ближче до кордону з Казахстаном. А там почнуться випробування на виживання :)

22:50
Зараз ми в Саратові у керівника байкерського клубу Free Brothers Сергія Пожарніка. Дуже цікаві люди, але про них - наступного разу. Мені Саратов подобається. Знаєте чим? По ту сторону ріки - місто Енгельс. А трошки північніше - Маркс! Маркс і Енгельс :). Отака вона, Росія :).

9 коментарів:

  1. Йа убйу тєбьйа, лодочнік - купу разів тези назвала, але жодного разу, Юлька ти хитра, не розкрила тему. натякнула - і далі, галопам-па-європам.
    ти оце зхаменися - графік ви виперджаєте, часу маєш (теоретично) - зачєла тему про івана-попа-і-балду - розкрий з подробицями. кароч - дуже в цих твоїх казках не витстачає деталей, розвитку. це не недолік- просто раз є пост- моя голодуха і сперекживання за вами вже попущене - ясно, що живі-здорові. а тепер давай мені кіна і подробиці. :-)
    тож постарайся, пліз, теж саме, але трохи детальніше.
    нагадую, принагідно, шо Дніпро хоч і пише пости, проте скромно мовчить про своє здоровлє - як йому чухається там, кажуть і в гірку не йшло їхати, як там апетит його, літри на кілометри і ціна нафти? га?

    ВідповістиВидалити
  2. ще таке - чи змінилався горизонт - ото з Франіка до Віниці Європа, бо є тротуари широкі мощені і квіти у вазонах на підвіконнях, а далі на Схід - пічалька без цвітуйочків. Так ото може ив там відчули - да-да - тепер ми ближче до Волги. Воно не Сян і не Дніпро, ясна річ, але Волга, як не крути це ж Дніпро Руський. ану давай на задану тему фантазії-емоції, пліз.
    P.S. - затреш комент - я тебе з’їм :-)

    ВідповістиВидалити
  3. Каждый рабочий день начинаем с просмотра новостей с маршрута. Искренне рады за вас, ваш экипаж, мотоцикл и отдельно - за коляску.
    Не забывайте, что именно Саратовские ГиБДД_шники, самые "беспредельщики", нас год назад об этом предупреждали, но мы не поверили - стали проверять.

    удачи в пути!

    ВідповістиВидалити
  4. Кожного дня з нетерпіням чекаю та з цікавістю читаю ваш щоденик.
    Молодці, так тримати !!!

    ВідповістиВидалити
  5. нє....в балаклаві...але без кіслотного жилєта більше похоже на смерть як у бергмана
    ясен пень..шеп бороду збріть

    http://kinobank.org/movies_images/66545_768x576.jpg
    http://www.moova.ru/_nw/298/63829499.png

    ВідповістиВидалити
  6. червоно-білий буряк в центральній і східній Україні використовується для виготовлення такого-собі "квасу", з якого потім роблять борщ... знаю, бо бачив таке і їв)))

    ВідповістиВидалити
  7. Ахх...знач дороги там так само ремонтуються....
    Добре, що найшли у кого заночувати ы выдпочити.
    Ну що ж слідкую за вашими постами!

    ВідповістиВидалити
  8. такі милі дерев'яні "оборочки" над вікнами в хаті Івана
    прочитала за вечір весь ваш блог, дуже круто! чекаю ще постів - підписалася і вже слідкуватиму регулярно

    ВідповістиВидалити