Тут ми публікуємо усі добрі слова, згадки, приємні спогади, що ви,
дорогі друзі, адресуєте нам. Усе, що пов'язано з подорожами, іншими
країнами, мотоциклами, і будь-які ваші побажання надсилайте нам в
приватні повідомлення, на електронну адресу dnipromdobaykalu2013@gmail.com, або залишайте просто тут в коментарях - і ви потрапите до нашого "Доброго цитатника"!
Історія №1 від Володимира Гарматюка, тележурналіста.
"Мій перший мотоцикл.. І останній)
У тата був Дніпро. Я починав на ньому їздити, сидячи на баку, і крутив "газ". До педалів не досягав. Тато переключав передачу нижче, щоби я не дуже летів. Бо я крутив ручку до відказу. Потім, коли почав досягати до педалів, їздив з батьком. Він - ззаду, я - за кермом. Десь у 14 чи 15 років вперше їхав сам. Тато травмувався на дачі і я віз його в люльці до лікарні, десь 6 км... А якось мені не терпілося, то я відкрив гараж, завів мотоцикл і виїхав з гаража, погримотів трохи і заїхав назад.. Не знаю, як тато дізнався. Певно, не так став, а може, хтось спалив...
А, Дніпро був чорний. Із такими білими смужками на люльці і на крилах... І зздаду колесо запасне. Я коли з татом їздив ззаду, однією рукою тримався за колесо. Вже як трохи старший був)
А ще він так прикольно смикався, коли вмикав задню передачу)"
Допис №2 від Дениса Овчара - засновника медіа-студії DenFilm
Ось що Денис відкопав у сімейних архівах. Фото 1978 року. Мопед Riga-12.
"...як я плакав на цьому моцику - він бензином смердів і я не хотів на него сідати..."
Допис №4. Від VasOK, блогера і нашого читача.
"Ось відкопав свою старезну фотографію на дідових карпатах. Був випадок, як я крутився біля того мопеда і він впав =( Ото я тоді дістав."
Історія №5 про дівчинку із Актобе (Актюбінськ)
Друге місто в Казахстані, до якого ми заїхали, було Актобе. Юля, як завжди, побігла до першого-ліпшого інтернет-клубу, а Петро залишився біля мотоцикла. Ну ви ж розумієте, Юля, дорвалася до інтернету... затягнулося це на добру годину. А тим часом Петро дивував перехожих. Зупинився біля нього якийсь чоловік, поговорили про життя... А потім підійшла і сім`я із маленькою дівчинкою. Теж розговорилися, подружилися. Дізнавшись, що Петро не один, дівчинка передала Юлі шоколадку "Казахстан"! Ну і як було не сфотографуватися на пам`ять? Сподіваємося, коли вона виросте, ця фотографія буде милим дитячим спогадом про ретро-мотоцикл, як у вас, друзі. :)
Історія №1 від Володимира Гарматюка, тележурналіста.
"Мій перший мотоцикл.. І останній)
У тата був Дніпро. Я починав на ньому їздити, сидячи на баку, і крутив "газ". До педалів не досягав. Тато переключав передачу нижче, щоби я не дуже летів. Бо я крутив ручку до відказу. Потім, коли почав досягати до педалів, їздив з батьком. Він - ззаду, я - за кермом. Десь у 14 чи 15 років вперше їхав сам. Тато травмувався на дачі і я віз його в люльці до лікарні, десь 6 км... А якось мені не терпілося, то я відкрив гараж, завів мотоцикл і виїхав з гаража, погримотів трохи і заїхав назад.. Не знаю, як тато дізнався. Певно, не так став, а може, хтось спалив...
А, Дніпро був чорний. Із такими білими смужками на люльці і на крилах... І зздаду колесо запасне. Я коли з татом їздив ззаду, однією рукою тримався за колесо. Вже як трохи старший був)
А ще він так прикольно смикався, коли вмикав задню передачу)"
Допис №2 від Дениса Овчара - засновника медіа-студії DenFilm
Ось що Денис відкопав у сімейних архівах. Фото 1978 року. Мопед Riga-12.
"...як я плакав на цьому моцику - він бензином смердів і я не хотів на него сідати..."
Історія №3 від Ксенії Зозулі - дуже хорошої і красивої дівчини, з якою колись познайомились на музичному фестивалі
"Фото 1978 року. Цей мопед (Верховина) татові подарував його дідусь.
Передісторія: тато сам збирав гроші на мопед, довго збирав, а потім його мама, моя бабуся, провела з ним "виховну бесіду" і всі гроші (біля 200руб) він віддав їй на цеглу (в той час вони жили втрьох - маленький тато, його мама і бабуся, самі своїми силами будували будинок).
Довідавшись про те, дідусь Ніконор купив малому мопеда, щоб той не засмучувався!
Пізніше у тата була гордість - його Урал, але мопед Верховина Львівського заводу був першим!
Дякую за можливість поділитися сімейними спогадами на вашому цитатнику!"
Це ми тобі дякуємо, Ксеню!
"Фото 1978 року. Цей мопед (Верховина) татові подарував його дідусь.
Передісторія: тато сам збирав гроші на мопед, довго збирав, а потім його мама, моя бабуся, провела з ним "виховну бесіду" і всі гроші (біля 200руб) він віддав їй на цеглу (в той час вони жили втрьох - маленький тато, його мама і бабуся, самі своїми силами будували будинок).
Довідавшись про те, дідусь Ніконор купив малому мопеда, щоб той не засмучувався!
Пізніше у тата була гордість - його Урал, але мопед Верховина Львівського заводу був першим!
Дякую за можливість поділитися сімейними спогадами на вашому цитатнику!"
Це ми тобі дякуємо, Ксеню!
Допис №4. Від VasOK, блогера і нашого читача.
"Ось відкопав свою старезну фотографію на дідових карпатах. Був випадок, як я крутився біля того мопеда і він впав =( Ото я тоді дістав."
Історія №5 про дівчинку із Актобе (Актюбінськ)
Друге місто в Казахстані, до якого ми заїхали, було Актобе. Юля, як завжди, побігла до першого-ліпшого інтернет-клубу, а Петро залишився біля мотоцикла. Ну ви ж розумієте, Юля, дорвалася до інтернету... затягнулося це на добру годину. А тим часом Петро дивував перехожих. Зупинився біля нього якийсь чоловік, поговорили про життя... А потім підійшла і сім`я із маленькою дівчинкою. Теж розговорилися, подружилися. Дізнавшись, що Петро не один, дівчинка передала Юлі шоколадку "Казахстан"! Ну і як було не сфотографуватися на пам`ять? Сподіваємося, коли вона виросте, ця фотографія буде милим дитячим спогадом про ретро-мотоцикл, як у вас, друзі. :)
Ось відкопав свою старезну фотографію на дідових карпатах. Був випадок, як я крутився біля того мопеда і він впав =( Ото я тоді дістав.
ВідповістиВидалитиP.S.: Доречі він досі на ходу.
http://s42.radikal.ru/i095/1306/ed/0dd731e455c6.jpg
Так і напишемо:) Дякуємо за фото!
Видалити