субота, 21 вересня 2013 р.

Україна! Дорога додому...

(ПЕТРО)

Ми  нарешті... ні, не так. АААААААААА!!!!!!!!!!!! Україна!!!!!!!!!!!!!!!! Як ми тебе любимо!!!!!!





Першими, хто нас зустрів, то були брати мотоциклісти з Кобижчі Бобровицького району Чернігівської області, організатори мотофестивалю "Стара пристань". Але біда - ми так спереживалися і раділи, що не зробили жодного фото(((. Як хто де має, то перешліть)).Дякуємо за гостинність!!!


УРААААА ОГОГОВ!!!!!Нарешті дісталися Києва. Памятаєте це місце? Це Контрактова площа, пам'ятник Григорію Сковороді, найпотужнішому мандрівникові та філософу України. Саме він став символом київського старту нашої мандрівки, і саме він зустрів нас в столиці України. Приїхали, постояли трохи в корках і зупинилися тут. До нас підходять люди, і ми усім з радістю розповідаємо, що, як і де, а питань до нас просто мільйон.


Такий цікавий чоловічок, схожий на Тараса Шевченка, живе на сидінні трайка Ашота Арушанова, організатора фестивалю "Тарасова Гора". Саме він першим нас зустрів у Києві.



А це подружжя незвичайне. Хлопець є сином супер майстрині Оксани Бринської, яка творить у місті Івано-Франківськ, а поряд з ним його дружина та маленька донечка. Вона нічого ще не розуміє, що то за люди тут тусуються і навіщо такого галасу, але їй все одно цікаво.


От я заміряв компресію на циліндрах. Пшик на палець каже, шо мав би доїхати до Франківська))).


Фото на згадку)))).


Ромко, а це - тобі. І не заморочуйся. Просто дивись улітку.



Ось ми так і зробили, не заморочувались, а поїхали додому до Валі і Льоши, наших київських безвідмовних (на їхню ж голову) друзів-байкерів:). І який же сюрприз нас там чекав! Адже ввечері прийшов Юрко Мостовщиков і не сам, а з Вільою із Кораллів! От кого-кого, а його аж ніяк не чекали ми зустріти:) Це було... ох, пригадуємо, як перед виїздом ми сиділи у Юри на кухні і розпитували про Монголію. А тепер ми сиділи на кухні... і вже знали, про що ми говоримо!:)



А на цьому фото - Дніпро з коляскою. Не видно? Шукайте! Повірте, нам знайти Дніпро з коляскою у Києві (місті, де розташований КМЗ - батько цих самих Дніпрів з коляскою) було в десятки разів важче, ніж знайти вам зараз на фото.



Це була дуже мила історія. Побачивши Дніпро на вулицях Києва ми справді були дуже раді. І не втримались, залишили його власникові записку на сидінні.


І він такий приїхав! При чому, здивував нас ще раз! Бо власник цього байку - чоловік із Румунії і звати його Корнелій. Як він розповідав, він знайшов нашу записку і зразу ж хотів її викинути. По-перше, української (тим більше пропису) він не знає, а по-друге, йому ледь не щодень залишають записки із пропозицією купити мотоцикл. Але з ним була подруг-українка, яка одразу сказала: чекай, це щось не те. Записка її розчулила, і вона переконала Корнелія із нами зустрітися.



Ми з Корнелієм знайшли спільну мову.


Як приємно, коли приїздять на такі імпровізи, люди, які їздять на такій самій техніці. А от щось безлічі інтернет-байкерів дніпроводів ми так і не зустріли. Певне, як завжди модернізують та вдосконалюють.



Валерій Кришень не зажурився, то йому просто смс прийшла.


Ну! І що ?!!! Хто там казав, що не доїдемо. Отак виїхали, отак і повернулися)))). Головне - не боятися.


І бак наш, як то кажуть наші "брати славянє", "дал течь".


- Корнелій!
- Шо?! Вот?
- Приїдеш до Франика на мотику?
- А чо нє?
- Бо буде Свято Ковалів весною.
- А, ну то нов проблес, буду стовідсотків.
Отака була бесіда.


Нє, але є таки Дніпроводи в Україні. Наш друзяка нас таки привітав з приїздом.


То Валерія донечка.


А це Діма, наш постійний, відданий читач, і хороший друг. Уявляєте, він із Білої Церкви приїжджав до Києва спеціально, щоб нас відправити в дорогу, а тепер приїхав і зустріти! Як же це приємно! Дякуємо, Діма!


Ашот каже: То Днепр, а не ДЕНпр)))). Ну є таке)))).



Ой, скільки Людей хороших: і Кришень, і Ашот, І Олексій з журналу "Байк". І навіть 238 маршрутка.


Все, усіх побачили і треба їхати далі, додому вже не далеко. Їдемо в бік Житомира... і...


Тут така подія трапилася що просто неймовірно. Далі слова Юлі........

(ЮЛЯ)
Київ-Житомир - це моя улюблена траса в Україні. Рівненька, гладенька, автострада. Одне задоволення! Улюблена, бо я тут завжди сплю:) І цього разу, я заснула без задніх ніг, навіть не прокинулась, коли Петро чомусь зупинився. Чую крізь сон, що будить мене. Позаду нас стоїсть якась машина...



...а навколо ходять люди і Петро питає: Юля, ми їх знаємо? Ми їх зустрічали? Я дивлюся на пару і тут до мого ще сонного мозку доходить: та це ж пара німців із Монголії!!! Коли ми поламали вісь вдруге, і я цілий день сиділа біля мотоцикла, як старуха біля корита, ця люб'язна пара проїжджала повз мене. Вони зупинилися і хвилин 20 зі мною спілкувалися, розпитували що і як, розповідали про Байкал, на якому вже встигли побувати. Дуже співчували і підбадьорювали.



Як же ж неймовірно було побачити їх знову, тепер уже майже вдома! До речі, завдяки їм я ще раз дуже яскраво відчула, що таке бути на своїй землі. Вони їхали Україною так, транзитом, не знали навіть на що дивитися... Вони думали, що Тернопіль - це Чорнобиль, а про Львів запитали: а що порадиш там подивитися? :) Це питання мене ввело в ступор:) Але не розгубилася, усе розказала, і про замки золотої підкови (замки в Україні - це для них теж була новина). Це було так приємно - розповідати про цікавинки західної України, які справді варто відвідати, розповідати про свою землю, про домівку і казати, що там так гарно...:) Ех, люблю Україну:)


(ПЕТРО)

І ось ми в наших друзів з клубу "Gods Garage". Як ж приємно бути тут знову!!!!!



От де ви так поснідаєте, як не тут, в друзів в Житомирі?!


Отако! Відбулися деякі зміни. Вже зробили навіть майданчик для дітей байкерів))).


Ну а в середині кипить життя. Готується новий концерт!!! За якусь годину, заради нас скликали і музикантів, і глядачів.



Грала цього вечора команда Юга Біт. Хлопці дуже веселі і драйвові. Музика цікава, послухайте.




Ви не повірите, але ввечері як то кажут приїхала на мотоциклях ціла банда. І майже усі на Дніпрах. Нарахували близько десяти мотоциклів.



Наш Дніпро, звичайно, був зіркою вечора.

 
А це ми наступного ранку приїхали до нашої подруги  Аврори. Місто Рівне!!! В неї народився син!!! Треба привітати!


А це також син Аврори. І знали б ви, як він стріляє зомбаків в компухтерних іграх))).


Зранку знову у сідло і в бік Львова. А проводжали нас у строї вишиванок.




А це Львів. Рідний Львів! Місто мистецтва і культурного споживання пива))))).


Такі цікаві заклади є майже в кожному дворі Львова. Але цей - то є шось! Тут збираються львівські мотоциклісти Ромеро та Лихий!



Гарні кептурики ага?



Трохи випили, трохи поговорили, але час в дорогу! Бо вже за 130!!! Чуєте, за 130 кілометрів ФРАНКІВСЬК!!!!!!!


ОСЬ ВІН!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Рідне місто!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Далі просто нов коментс!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Дякуємо, друзі!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!



 

 
Це Буржуй))).


  

 




Друзі, ми Вам щиро вдячні за підтримку, і за те, що Ви увесь цей час нашої відсутності таки були з нами, хоч і не в живому світі, а у вирі інтернету. Ми вдома, і очікуйте від нас безліч нових історій!


P.S. Окрема подяка Дмитру Фещенку, Андрію Гольчі (Схибленому) та Юрію Гриньківу за надані фотографії.

2 коментарі:

  1. "Дев'ять кілометрів - і Україна! А-а-а-а-а!..
    Україна-Україна. Скоро Україна-А-а-а-а-а!.." :)))

    ВідповістиВидалити
  2. https://plus.google.com/u/0/photos/117772870149765734589/albums/5923130853240668961/5948687908346890866?pid=5948687908346890866&oid=117772870149765734589

    фотки с турэндурки и чоппера, что вы встретили перед уфой.

    ВідповістиВидалити