Наша Монголія. Частина 1. Від кордону до Ховду

(ЮЛЯ)

18 липня пополудні в наших закордонних паспортах зявилась відмітка, про яку ми мріяли останніх півтора роки: Монголія! Так-так, ми перетнули цей кордон. Сказати чесно - це було непросто. Ще на російській стороні ми помітили, що це буде нелегко. По-перше, насторожило те, що на пропускному пункті ми побачили двох монголок, з якими спілкувалися ще години 3 назад перед кордоном. Ми вже думали, вони вже давно вдома, а вони ще сидять тут. Ну а потім ми побачили в чому причина: тут був цілковитий бардак! Іди в ті двері - ні, спочатку в ті - та ні, іди сюда. Постій тут в черзі, що немає форми. Повз тебе постійно протискатимуться люди, щоб піти першим. Потім вийди з приміщення, обійди навколо і зайди ще раз... Це було схоже на цирк і, здається, російські митники отримували від цього задоволення. На тому пропускному пункті заїжджало дуже багато могольських машин, що везли із Росії цілі вантажівки накупленого там краму. І знаєте, що? Їх примушували розвантажувати усі сумки і розкладати вмістиме. Це просто катастрофа! Я думала, це буде тривати вічність. Але вони таки зжалились над нами - туристів пропустили поза чергою і майже без огляду. Хух, півсправи зроблено.

Подолано півдороги — 10 000 кілометрів!

(Дніпро)

А чи знаєте ви, що 29 липня пополудні, за 180 км від столиці Монголії Улан-Батор, мої колеса подолали 10000 (десять тисяч) кілометрів?


Переглянути Мотоподорож. Карта експедиції new на карті більшого розміру

Пійду нап'юся мастила ZIC ;-)

Надолужуємо. 15-18 липня - Алтайський край

(ЮЛЯ)

Привіт, дорогі наші! Сьогодні - 31 липня, ми нарешті в цивілізації - столиці Монголії Улан-Баторі. Довгостраждально ми дісталися міста, інтернету і інших так необхідних нам технологій, щоб мати змогу поспілкуватися із вами. Тож не гаятимо часу - надолужимо те, що упустили. Тут буде більше фото, ніж тексту, адже у нас трохи мало часу для інтернету. Востаннє ми писали вам із Барнаулу. Отож, 15 липня ми встали зраненька і поїхали із Ромкою Волковим в його гараж забрати мотоцикл. Останні фото-підписи напам'ять - і рушаємо далі за межі міста, де нас повинен чекати Павел Сухий - навколосвітній мотомандрівник на Яві-старушці, пам'ятаєте ж?

І дійсно, він нас чекав! Отже, далі мотоекспедиція "Дніпром до Байкалу" буде в два екіпажі! Петро і Павло! ...і Юля:)

День 33. Чаринська гадюка. Повна відео-версія зі Штатів

(Дніпро)

Нарешті мої перестаали тремтіти від згадки слова "змія", та й поштові горобці нарешті принесли репортаж із подробицями пригоди.

До вашої уваги сюжет Бората Непийпива з Ново-Йоркського обласного телебачення "Гудзонщина ТБ".



Ну, а що сталося з тими зміїними штаньми — у наступному ролику:


Всіх цьомаю, ваш Дніпро
Дорветься Юлька до інтернету — цікаво б на її очі подивитися. Сюрприиииз :-)

Відео про змію в Чаринському каньйоні. Трейлер трилера. День 32

(Дніпро)
Нарешті морзянкою та поштовими горобцями доставили у штаб-квартиру коротке відео про напад чаринської гадюки на наших мотоциклістів. Місце події — Чаринський каньйон, Казахстан.

Заберіть мам і дітей від екранів :-)


Детальніше буде сьогодні-завтра з коментарями американських журналістів.

день 44-46. Чуйський тракт і Монголія!

(Дніпро і його коляска)

Ура! Ми вже нині в Монголії!
Правда, асфальт теж змінився, і не на краще. Що ж, доведеться терпіти.

Перший день як заїхали в алтайське міжгір’я, ну, як в нас за Надвірною, тільки гори вище — така краса, що ледве 90 км проїхали. Дуже гарно тут. І дорога нівроку, навіть не скажеш, що ти в горах. А от поселень мало — тут навіть райцентри у селах. 5 тисяч люду — то вже райцентр.

За бензин ще не скажу — ніби не пчихав, але то вже най Петро пише.

А перед Кош-Агачем (то вже було 18 липня) мало в аварію не потрапили. На трасі бик до корови прилаштувався і не пропускав. Боявся за любаску, певно.

От  таке "В мире животных" :-)

Зараз ми вже в Монголії. Десь тут:

Переглянути Мотоподорож. Карта експедиції new на карті більшого розміру

Точніше не скажемо — темно вже і вказівників нема.