Україна! Дорога додому...

(ПЕТРО)

Ми  нарешті... ні, не так. АААААААААА!!!!!!!!!!!! Україна!!!!!!!!!!!!!!!! Як ми тебе любимо!!!!!!

Отак от ми приїхали в Івано-Франківськ

Будьте разом з нами, будьте як ми, будьте кращими за нас!

У нас є для вас сюрприз! Медіа-студія Denfilm в лиці Дапікса, засновника сайту stanislaw.in.ua, створила для нас відео - такі собі проміжні підсумки нашої дороги від Івано-Франківська до Байкалу! Відео класне, ми самі були приємно вражені, деякі моменти навіть не пам'ятали! Так що приємного перегляду:)

Зустрічайте! Ми повертаємось!

Привіт, друзі! Ми приїхали, ми в Україні!

Залишилось якихось 700 кілометрів, але додому ми потрапимо ще нешвидко... Ми зупинятимемось в декількох містах і будемо раді зустрічі із усіма вами!

Отож,

Понеділок, 9 вересня: 11:00, м. Київ, Контрактова площа, біля пам'ятника Г.Сковороді. Там буде прес-конференція, будемо розповідати про те, що нам вдалося, а що ні, що бачили, що прогавили і відповімо на усі-усі запитання.

Понеділок, 9 вересня: 18:00, м. Житомир, РокБайкПаб "Gods Garage". Ми там будемо цілий вечір, приходьте!

Середа, 11 вересня: м. Львів. Не знаємо, коли саме приїдемо, і куди. Якщо хочете зустрітись, телефонуйте - ближче до середи ми будемо знати.

Четвер, 12 вересня: 12:00, м. Івано-Франківськ, площа Ринок. ТАК! У четвер 12-го ми приїдемо додому! Запрошуємо усіх-усіх! Це буде офіційний ФІНІШ мотоекспедиції Дніпром до Байкалу. Друзі, без вас цієї подорожі не було б, тому ми будемо дуже раді усіх вас бачити!

А ми ідемо, гуляємо Москвою...

(ЮЛЯ)

Ми приїхали до Москви! Зупинилися у моїх родичів і наступного дня вони із задоволенням провели нам екскурсію. Що може бути краще, ніж побачити місто очима його мешканцями? Та нам це все одно, звичайно ж, не вдалося. Москву ми побачили по-своєму. Подивіться на неї нашими очима і ви. До вашої уваги - Новий Арбат.

Дорога на Москву. Владимир

(ПЕТРО)

Отако, не встигли виїхати ми з Іжевська, як натрапили на двох таких самих слабих, як і ми, лиш на Уралі. Чуваки з Єкатеринбургу їдуть до Санкт-Петербургу. Троха перегрілися, та й стали охолонути. Шо не кажи, але приємно, коли є такі люди. Тепер маємо друзів в Петербурзі. Ми поговорили таке-сяке, і поїхали, а за годину другу знову стрілися але то вже інша сторі.

Мото-Іжевськ

(ПЕТРО)

Ех, Іжевськ! Після недовгого перекусу потрапляємо до краєзнавчого музею, а заодно і на виставку мотоциклів виробництва Іж.

22-27 серпня. Татарськ - Іжевськ

(ЮЛЯ)

22 серпня ми нарешті виїхали із Татарська. Чесно кажучи, відчували, ніби ледве-ледве вибрались із глуші і врешті направляємося в бік Європи. Ось нам зустрілись і такі цивілізовані культурні туристи із Уфи. Запрошували до себе в гості.

27 серпня, день народження Юлі

(Дніпро з коляскою і друзяками)
Вітаємо, Юлька!

19-21 серпня. Тотальний ремонт. Новосибірськ - Татарськ

(ПЕТРО)

19 серпня. Прокидаємося зраненька. Заводимо мотоцикля, гріємо мотор і прощаємося із Зоргом. Ех, не встигли сказати па-па, як вже хочеться повернутися сюди знову.

А далі - оце так пригода, так пригода! Не встигли ми проїхати 250 кілометрів, як наш мотоцикл щось почав втрачати свої коні. З усіх 36 коней в ньому залишилося шість))). Думали, що пальне неякісне. Розбавили 92-м - нічого не змінилося. Думав, може, мастила замало. Долив вище рівня - і нічого. Мотор страшенно гріється, і хоч падай на коліна і моли Бога. Рішення було прийняте: зняти клапанні голови, перевірити стан поршневої і отут - найцікавіше. Коли зняв праву кришку голови, то побачив велику кількість ошурків алюмінію. І зрозумів - пипка!!! Клапан випускний розбив направляючу, а та у свою чергу розбила посадку в голові - і все, приїхали!

Дні 74-77. Від Красноярська до Новосибірська

(ЮЛЯ)

Як ви пам'ятаєте із минулого мого опусу, 14 серпня ми приїхали в Красноярськ. Там нас прийняв дуже хороший чоловік, справжній господар Мітяй. У нього на дачі було так чудово, так затишно, що ми зробили собі вихідний - не робили НІЧОГО, просто відпочивали. Тож, вибачайте, але і жодної фотографії ми не зробили:). А наступного дня зраненька виїхали на маршрут і доїхали до Ачинська, де познайомились із байкерським клубом - Adventurers, себто Авантюристи. У хлопців - все серйозно! Є і мото-магазин, і єдиний в місті сервіс із ремонту мототехніки, і байк-пост (тобто можете залишити тут свій мотоцикл і втомлене тіло на дивані біля барної стійки наніч). Далі - фото, екстер'єр, інтер'єр, усе дивіться самі.

Байкал! Байкал! Байкал!

10 серпня із відмінним настроєм ми поїхали на Байкал. Навколо так зелено, травичка, славні російські берізки, квіточки... Охо-х, як же цього бракувало в Монголії!

140 кілометрів до Байкалу пролетіли для нас просто непомітно. Просто в якийсь момент дивишся в сторону узбіччя, а там... Байкал! Перше враження - ого, який же він великий! Це просто заворожує. Ось тут дорога, через десяток метрів - залізнична колія, трошечки берегу - і просто море! Дійсно, дуже красиво.

Ось ми і доставили українського Дніпра до російського Байкалу! Зустріч відбулася! Звісно, і ручки помили, і води набрали.

Улан-Уде. Місія "кована штаба" виконана!

З 5 по 9 серпня ми жили у місті Улан-Уде, столиці Бурятії, міста, в якому ми повинні виконати таку важливу місію. Пригадуєте, саме в Улан-Уде ми через 11 000 км везли ковану штабу від Василя Гудими. Тому як тільки отаборилися у нашого друга Паши (щастить же нам на Павлів!), одразу поїхали в кузню до ковалів, друзів Василя Гудими - Юлі та Булата. Кузня, як кузня. Нам ця "кухня" уже вся добре знайома.

Ми дізналися, що в Бурятії коваль - людина великої поваги. Він вважається крутішим за шамана, адже володіє такою сильною стихією - вогнем!

Улан-Батор. Відїжджаємо... і цей процес затягується

(ЮЛЯ)

Після усіх гостин, святкувань, урочистих зустрічей і такого своєрідного монгольського відпочинку, ми покинули наших гостинних і сонних господарів додому і подалися вдвох по звичайних утристичних справах - оглянути місто, пофотографувати відомі місця, купити сувеніри... словом, зробити те, що ми ще ніде не робили:). Ну і першим ділом хотіли зробити чекпойнт - фото із прапором біля монгольської "верховної ради", до того ж позаду Чінгісхан сидить!

Улан-Батор. Особливості національної кухні

(ПЕТРО)

Це не контрабанда, це не ринок шкіри, це не жертва автодорожньої пригоди. Це наша вечеря - тарбаган, і ми його з'їмо.

Справа в тому, що ми потрапили до туристичної юрти, де можна пожити скільки заманеться і готувати те, що заманеться. Розпочинаємо готування супу з баранини. Хлопці з клубу Red falcons мають неабиякий дар кулінарів.

Улан-Батор. Зустріч із байкерами

(ЮЛЯ)

Отож, дорогі, ми в Улан-Баторі! Яке ж це для нас було свято! Нарешті ми зустрінемося із Тегшее, віддамо йому сало, познайомимось із його друзями...

Наша Монголія. Частина 3. Майже асфальт

(ЮЛЯ)

26 липня ми окрилені успіхом у ремонті, прекрасною погодою і наближенням славнозвісного асфальту, їхали і їхали вперед. Та з дороги помітили ще здалеку якийсь монумент і не могли його прогавити. Виявилось, що цей комплекс присвячений їздовим, спортивним коням. 

Наша Монголія. Частина 2. Гостросюжетна, непередбачувана і музична

(ПЕТРО)

Дорогою на Алтай спека нас мордувала. Ми час від часу зупинялися, щоб перепочити і ковтнути свіжого повітря. Іноді біля нас зупинялися іноземці, з якими ми просто спілкувалися та обмінювалися приємними емоціями від подорожі.

Майже повсюду нам траплялися ось такі будови, де, за нашою думкою, пастухи тримають свою худобу. Видовище поєднання ландшафту з цими розвалинами просто неймовірне.

Наша Монголія. Частина 1. Від кордону до Ховду

(ЮЛЯ)

18 липня пополудні в наших закордонних паспортах зявилась відмітка, про яку ми мріяли останніх півтора роки: Монголія! Так-так, ми перетнули цей кордон. Сказати чесно - це було непросто. Ще на російській стороні ми помітили, що це буде нелегко. По-перше, насторожило те, що на пропускному пункті ми побачили двох монголок, з якими спілкувалися ще години 3 назад перед кордоном. Ми вже думали, вони вже давно вдома, а вони ще сидять тут. Ну а потім ми побачили в чому причина: тут був цілковитий бардак! Іди в ті двері - ні, спочатку в ті - та ні, іди сюда. Постій тут в черзі, що немає форми. Повз тебе постійно протискатимуться люди, щоб піти першим. Потім вийди з приміщення, обійди навколо і зайди ще раз... Це було схоже на цирк і, здається, російські митники отримували від цього задоволення. На тому пропускному пункті заїжджало дуже багато могольських машин, що везли із Росії цілі вантажівки накупленого там краму. І знаєте, що? Їх примушували розвантажувати усі сумки і розкладати вмістиме. Це просто катастрофа! Я думала, це буде тривати вічність. Але вони таки зжалились над нами - туристів пропустили поза чергою і майже без огляду. Хух, півсправи зроблено.

Подолано півдороги — 10 000 кілометрів!

(Дніпро)

А чи знаєте ви, що 29 липня пополудні, за 180 км від столиці Монголії Улан-Батор, мої колеса подолали 10000 (десять тисяч) кілометрів?


Переглянути Мотоподорож. Карта експедиції new на карті більшого розміру

Пійду нап'юся мастила ZIC ;-)